ДЄВОЧКА – ТИ КОРОВА!


Колись у 15-ть я вчилася в ліцеї. Звісно у нас був директор, завучі, вчителі, але не вони керували нами, хоч і мали такі ілюзії. Нами керували бажання. Кимось – виокремитись, стати вищим, сильнішим, кращим; кимось – довести щось дорослим; кимось – заховатись, щоб його лишили в спокої.  Кожним – своє.

Наш студейський світ, а нас називали студентами і звертались на «Ви», був окремою країною, незалежною від вчителів і керованою бажаннями. Були свої закони,  правляча верхівка і народ.

 

Я була першою, вищою, кращою, я керувала цим світом разом з іншими такими ж як я. Ми захоплювались одне одним, наслідували одне одного і боялись одне одного. Бо потрапити до влади було так само просто як втратити її.

-         Дєвочка – ти корова! Повторюй!

-         Я – корова.

Так я спілкувалась з народом. Вони – різні. Вже сьогодні я знаю, що цікаві, непересічні, багато хто досяг життєвого успіху і в кар’єрі, і в грошах, і у владі. Тоді вони були для мене масою, плебсом, навіть бидлом. Я принижувала людей, ідучи за своїм бажанням бути при владі та спасаючись від свого страху стати народом.

Зараз мені соромно. Найбільше – перед своєю 15-ти річною хрещеницею, якій мама переповідає історії нашого ліцейського життя.

-         І це моя хрещена?! – говорить моя теж-донька з легким осудом і великим захватом.

-         Тоді я ще не була твоєю хрещеною, – відповідаю я і додаю, – люди змінюються!

Так, я принижувала інших. У тому світі – це був гарний спосіб захисту від того, щоби впасти з олімпу. Нехай це звучить дивно, але принижувати когось – це завжди захищатись. Напад – кращий захист. Напад – це інстинктивна, тваринна реакція на можливу загрозу.

Я сказала хрещениці, що люди змінюються. Не знаю, чи вона почула мене і повірила, та це не вся правда, правда-не-про-всіх. Люди змінюються, але не всі, не завжди і не на краще. Багато хто забирає з собою у дорослість звичку принижувати інших, щоб вартувати більше; а дехто, чия гідність настраждалась в дитинстві – починає принижувати інших, щоб відігратись, недарма кажуть, що найгірший хазяїн – звільнений раб.

Не буду радити прощати тих, хто робить тобі боляче, пораджу – спробуй зрозуміти навіщо вони це роблять. Ось деякі з можливих варіантів:

  • аби здаватися вищими, сильнішими, кращими – відчуття власної нікчемності найперший рушій того, щоб принижувати інших, тоді на тлі принижених і розчавлених виглядаєш королем;
  • щоб самому не стати об’єктом знущань – страх того, що можеш з еліти впасти в народ, сам потрапити у немилість змушує грати за правилами і одне з цих правил – жорстокість до інших;
  • через те, що колись пережив сам – у прагненні помститись за власні приниження та пережиту несправедливість, люди часто завдають болю не тим від кого натерпілись, а тим, хто під рукою;
  • задля задоволення – йдеться про тих людей, які відривають мухам крильця, жукам ніжки, а подекуди і людям вуха не з пізнавального інтересу, а через збочені відчуття радості, коротше – про садистів.

Запитаєш: “Навіщо це мені знати?" – Хоча б задля того, щоб зрозуміти – інші люди знущаються над тобою не тому, що ти "корова", а тому, що мають купу власних нерозв’язаних психологічних проблем.

Запитаєш: “Як це допоможе справитись з кривдником?” – Це допоможе не брати на свій рахунок усі ті знущання та приниження, ставить до них як проблем тих, з чого рота вони ллються.

Скажеш: "Цього замало!" – І погоджусь, і ні. З одного боку і справді, хочеться відповісти, відбитись, відгавкатись, показати кривднику своє місце, відповісти кривдою на кривду. Але глянь вище – чи це не одна з тих причин, чому принижували тебе?

Можливо це допоможе, можливо не викличе агресії у відповідь і можливо поставить нападника на місце… Але, як свідчить досвід: ПРИНИЖЕННЯ – ЛИШЕ МНОЖАТЬ ПРИНИЖЕННЯ.

Тож, якщо розуміння того, що перед тобою нещасна, невдоволена власним життям і місцем в світі, або й просто хвора людина, – мало – скористуйся чимось з наступного:

  • гумор – спробуй доброзичливо й дотепно відреагувати на закиди кривдника ("Дєвочка – ти корова! Повторюй!" – Обернись, ніби ти й справді шукаєш якусь корову, подивись здивовано, знизай плечима, зітхни, мовляв, нічим не можу допомогти J);
  • іронія – будь чемним і спокійним, елегантно і з гумором переверни ситуацію на свою користь ("Дєвочка – ти корова! Повторюй!" – "Ти віриш в те, що корови говорять?" J)
  • сарказм – це вже насмішка, але прихована і ніби ненароком ("Дєвочка – ти корова! Повторюй!" – "Ти – корова!" J);

Однак, мушу попередити про таке – будь-які спроби захищатися можуть викликати ще більші приниження, тож якщо не володієш майстерністю парирувати дурні закиди – не спокушай кривдників, не роби цього вголос – відточуй вміння про себе і смійся – смійся від душі, в душі і в душі – СМІХ ЗНИЩУЄ ПРИНИЖЕННЯ.

 Вікторія Горбунова

Передрук із «Абетки Права»:

http://www.facebook.com/media/set/?set=a.3501881020289.2133337.1069594599&type=3

Передплату на юридичний журнал для школярів «Абетка права» можна здійнити в будь-яких поштових відділеннях по «Каталогу видань України». Передплатний індекс – 89257.

Придбати чи передплатити видання можна також безпосередньо в редакції журналу «Право України» за адресою:
04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21(4 поверх)
Телефон для довідок: +380(44) 537-51-14
Е-mail:  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додаткова інформація