Що має на увазі ваш малюк, коли говорить "мама"?

Немає слова, яке б очікувалося більше за перше. Уся родина із трепетом ловить немовлячі звуки, намагаючись вловити у лепеті його – слово! Що ж малюк? Скаже "ма", чи "та", чи "ба", дивлячись вам в очі, – ви щасливі , а він – нумо "мамкати" на все і всіх.  Що ж має на увазі ваш малюк, коли говорить "мама" і яке слово насправді є першим?

 

Однин з найлегших для дитячої артикуляції складів – це "ма", а враховуючи те, що саме слово "мама" малюк чує навколо себе кожного дня десятки разів: "Мама йде", "Мама поруч", "Мама цілує"…, – то саме воно і є головно першим, хоча перші лепетні "ма-ма-ма" до кликання чи називання мами особливого стосунку і не мають. Так, навіть дітки, які мають вроджені вади слуху і не можуть чути батьківських голосів, все одно серед іншого лепетатимуть й "мама".

Однак близько восьми місяців ситуація змінюється і заповітне "мама" все частіше звучить саме тоді, коли мама поруч, або коли малюк до неї повзе, або коли вмощується на ручках. Нарешті, радіємо ми – справжнє "мама"!

Насправді ж дитяче мовлення, яке ще Ч. Дарвін охарактеризував як "автономне" не можна порівнювати із дорослим ні за будовою слів, ні за їхнім значенням . На те воно і "автономне", що функціонує за правилами самих малюків. Уявимо, що ви зойкнули (“мама!”), коли вас подряпало кошеня. Цілком можливо, що малюк називатиме швидким і голосним "мама!" котів, а заразом і ваші долоні, бо саме в них уп’ялись котячі пазурці, і долоні інших людей також. А ще він в такий спосіб може проситися на руки і, щоб йому дали ручки, для того, щоб підвестись, тому, що тут також присутні долоні. До того ж він може промовляти це "мама!", кожен раз, коли йому треба привернути увагу, оскільки тато відразу прибіг на ваш зойк. Але всі це мамкання не виключають найголовнішого "мама", як звернення до вас, до своєї мами.

Як же розібратись у багатозначності дитячого мовлення і чи можливо це взагалі? Малюк хоча і обмежений у кількості звуків, має безліч інших засобів комунікації: це і швидкість мовлення, і його голосність, а також інтонування, повторення звуків, і звичайно ж – невичерпний емоційний арсенал. Немовля – це одна велика емоція, точніше безліч емоцій, які і є ключиком до розуміння його лепету. Нажаль, не існує загального словника дитячого лепету, в якому б детально розписувалось, якої сили, гучності і кількості повторень "ма", що означає, однак уважні спостереження за власним немовлям, вам із вершечком компенсують його відсутність.

Поділюся спостереженнями за своїм 9-ти місячним сином, у якого якраз слово "мама" і є найпопулярнішим. Якщо воно промовляється тихо, майже пошепки і при цьому малюк в гарному гуморі – то це найприємніше, бо точно до мене. Якщо ж у нього вередливий настрій і "мама" виходить тягуче із підвиванням – то це прохання взяти на руки, притиснути і обійняти. Якщо “ма-ма-ма” говориться, ніби телеграфується, швидко й без упину, а малюк активний і рухливий – йдеться про вимогу взаємодіяти, наприклад, сісти поруч, щоб перекладати іграшки або дати ручки, щоб кудись іти. "Ма", коротке й уривчасте з насупленими бровенятами – теж вимога звернути на нього увагу і звучить вона, як правило, тоді, коли я маю інші справи і не зайнята малим, наприклад готую чи прибираю. Якщо ж ще й кулачки стиснуті – то це вже праобраз погрози і якщо вимогу не буде задоволено – ризикуємо плачем. "Ма-а-а" довге і ліниве – прохання не чіпати; те саме, але перед сном і з мелодійним інтонуванням – то колискова.

Зауважу, що татка дитина кличе "брр", тому, що він довго і вперто вчив його цьому нешляхетному звуку заради забави. А ще тому, що для того, щоб вимовити “тато” – треба мати передні верхні зубчики J

 Вікторія Горбунова

Додаткова інформація