ЧОМУ ВИМЕРЛИ ЗЕБРИКИ?

(с) Вікторія Горбунова

“Не просто бути зебриком. Жити то в білій смузі, то в чорній. То радіти, що все вдається, то рвати на собі волосся від суцільного невезіння. Найскладніше ж жити і знати, що в інших білого в житті більше. В одних більше білих смужок, в інших може й порівну, але білі ширше і яскравіше, в третіх – чорні такі вузенькі, що вони перескакують їх майже не помічаючи”, – щось таке думав президент Зеброляндії в період своєї найбільшої чорної смуги.

Думав-думав і постановив:“ Всіх зебриків від народження посмуговувати однаково, чорно-біло рівномірно, щоб нікому ніколи не було прикро через різницю у смугах! Смуги мають співпадати і ніколи за чорної в одних не може бути білої в інших!”  

Слово президента – закон.

 Скажеш, що добре розумієш цього президента. Скажеш – не просто жити в світі нерівностей; жити і знати, що ти не такий як інші; жити, прагнути і не мати можливостей стати таким як інші; отримувати те, що отримують інші. Скажеш – дорослі мають більше прав, заможні більше можливостей, красивих усі люблять, високі стають моделями, худі можуть їсти скільки влізе, хлопцям ставлять вищі оцінки, а дівчата можуть дозволити собі плакати коли хочуть і, навіть, на людях. Скажеш, що й тобі частенько хочеться зрівняти всіх у смужках.

Детальніше...

ЩО РОБИТИ ПАРІ, У ЯКОЇ ДОВГО НЕМАЄ СЕКСУ?

Детальніше...

Живете в умовах ліміту часу? – Щасливі!

Сучасний темпоритм ділового життя просто з’їдає хвилини, години, дні. Дефіцит часу для багатьох із нас став нормою життя. Часу не вистачає ні на що: ні на паперову роботу, ні на телефонні перемовини, ні на ділові зустрічі, ні на обідню перерву... При цьому сам собі дивуєшся: “Як за такої хронічної нестачі часу, я ще щось встигаю і залишаюсь при здоровому глузді?!”

Детальніше...

ДЄВОЧКА – ТИ КОРОВА!


Колись у 15-ть я вчилася в ліцеї. Звісно у нас був директор, завучі, вчителі, але не вони керували нами, хоч і мали такі ілюзії. Нами керували бажання. Кимось – виокремитись, стати вищим, сильнішим, кращим; кимось – довести щось дорослим; кимось – заховатись, щоб його лишили в спокої.  Кожним – своє.

Наш студейський світ, а нас називали студентами і звертались на «Ви», був окремою країною, незалежною від вчителів і керованою бажаннями. Були свої закони,  правляча верхівка і народ.

Детальніше...

Не така страшна школа...

 

Незабаром перший дзвоник! Якщо порахувати кількість людей, що відліковують новий рік від 1-го вересня, то назбирається чималий гурт: самі школярі, їхні батьки, бабусі та дідусі, вчителі, студенти, викладачі. Завершуються відпустки, скуповується шкільний крам, заміські бабусі з полегшенням та легким сумом передають дітлахів до батьківських рук, відчуття "от-от" наближається із кожним серпневим днем.

Детальніше...

Додаткова інформація